ВСУ: Необгрунтована відмова у відкритті касаційного провадження є відмовою заявнику у доступі до правосуддя та підставою для ВСП для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (ВСУ від 29.03.2017р., № 800/527/16)
Фабула судового акту: У судах апеляційної та касаційної інстанцій є всім відомі яскраво виражені судді – «футболісти», які незаконно повертають скарги на судові рішення заявникам не обтяжуючи себе будь-якою мотивацію в ухвалах про повернення. Або просто не звертають увагу на дотримання заявником усіх вимог до форми апеляційної чи касаційної скарги та відмовляють у відкритті провадження. «Процесуальний футбол» іноді вдається припинити шляхом оскарження таких ухвал на найвищому рівні та повернення ВСУ скарг заявників на новий розгляд суду апеляційною чи касаційної інстанцій, проте дотепер жодної відповідальності «футболісти в мантіях» за такі незаконні дії не несли.
Приємне та надзвичайне прогресивне рішення ВСУ, яке в свою чергу підтримало новітню практику Вищої ради правосуддя щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, які грубо та систематично порушують прості положення процесуальних кодексів. Слід підкреслити, що ВСУ скасував рішення ВАСУ, який задовільнив позов судді – процесуального правопорушника — про скасування рішення Вищою ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та залишив це рішення в силі.
Сама ж ВРП прийняла, рішення що оскаржувалось, на підставі заяви особи, яка подавала касаційну скаргу у справі до ВАСУ, і якій ВАСУ незаконно відмовив у відкритті касаційного провадження посилаючись на ст. ст. 213, 214 КАС України.
Як і ВРП, так і ВСУ підкреслили, що необґрунтована відмова судді у відкритті касаційного провадження є незаконною відмовою особі у доступі до правосуддя, що насамперед є порушенням ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та є недопустимим з боку судді.
Отже, якщо Вам «відфутболили» позов чи скаргу оскаржуйте таке рішення у вищі інстанції та подавайте скаргу на суддю до Вищої ради правосуддя. Є приклади, коли це може спрацювати!
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників: позивача — ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідача — Белінської О.В., —
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції (на сьогодні — Вища рада правосуддя; далі — ВРЮ, ВРП відповідно) про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до ВРЮ про визнання незаконним та скасування рішення.
На обґрунтування позову ОСОБА_8 зазначив, що 27 вересня 2016 року відповідач прийняв рішення № 2940/0/15-16 (далі — Рішення), яким його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі —
Закон № 2453-VI), та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Зазначене Рішення було прийнято за результатами розгляду скарги ОСОБА_9, в якій зазначено, що ОСОБА_8, прийнявши 18 квітня 2016 року рішення про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі № 824/3/16-а за позовом ОСОБА_9 до Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області, третя особа — товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграф-сервіс», про визнання протиправною бездіяльності (далі — справа № 824/3/16-а), незаконно відмовив скаржнику в доступі до правосуддя.
ОСОБА_8 зазначав, що ВРЮ на етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження допустила порушення статті 24 та пункту 2 частини третьої статті 129 Конституції України щодо рівності всіх перед законом і судом, а саме відкрила дисциплінарне провадження щодо позивача, тоді як за аналогічних обставин відмовила у відкритті провадження.
У зв’язку з тим, що Рішення прийнято відповідачем за межами обставин та підстав, визначених у скарзі на суддю, а дії ВРЮ в такому випадку здійснені з перевищенням повноважень та всупереч вимогам закону, який визначає, що дисциплінарне провадження — це розгляд скарги, а не матеріалів судової справи.
Також ОСОБА_8 зауважував, що ВРЮ безпідставно здійснила дисциплінарне провадження щодо судді, оскільки підстави, на які посилається ВРЮ, спростовуються матеріалами справи, а формулювання підстав відповідальності за нібито вчинений позивачем дисциплінарний проступок не відповідають змісту статті 92 Закону № 2453-VI .
Крім того, ВРЮ не має повноважень щодо оцінки якості, обґрунтованості чи мотивів судового рішення, яке набрало законної сили та не скасовано судом вищої інстанції. Так само ВРЮ не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини у судових справах з метою вирішення процесуального питання на власний розсуд.
Додатково ОСОБА_8 звертав увагу на те, що ВРЮ не встановила такого обов’язкового елементу для визначення ознак дисциплінарного проступку, як умисел чи недбалість, а тому рішення про застосування будь-якої відповідальності є незаконним.
Суд установив, що Указом Президента України від 27 листопада 2001 року № 1151/2001 ОСОБА_8 призначено на посаду судді господарського суду Донецької області.
Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року № 470-V ОСОБА_8 обрано на посаду судді місцевого господарського суду Донецької області.
Згідно з Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року № 3285-VI ОСОБА_8 обрано на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду, а відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4633-VI — на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Згідно з наказом голови Вищого адміністративного суду України з 26 квітня 2012 року ОСОБА_8 приступив до виконання обов’язків судді.
У травні 2016 року на адресу ВРЮ надійшла скарга (заява) ОСОБА_9 стосовно дій ОСОБА_8 при постановленні ухвали суду від 18 квітня 2016 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі № 824/3/16-а.
ОСОБА_9 зазначала, що суддя ОСОБА_8., постановляючи вказану ухвалу, мотивував її тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, керуючись пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС).
Такі дії судді, на переконання ОСОБА_9, слід розцінювати як незаконну відмову в доступі до правосуддя, гарантованому статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі — Конвенція).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 23 травня 2016 року зазначену скаргу було передано члену ВРЮ ОСОБА_10 для проведення перевірки.
За результатами перевірки ОСОБА_10 2 липня 2016 року склав висновок, у якому зазначено, що хоча наведені у скарзі (заяві) доводи про незаконне позбавлення ОСОБА_9 доступу до правосуддя в ході перевірки не знайшли свого підтвердження, описані у скарзі (заяві) обставини свідчать, що постановлена суддею ОСОБА_8 18 квітня 2016 року ухвала не містить належних мотивів відхилення зазначених у касаційній скарзі аргументів, а дії судді при її постановленні містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI, згідно з яким суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Враховуючи викладене, член ВРЮ ОСОБА_10 запропонував рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_8
12 липня 2016 року дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати ВРЮ відкрити дисциплінарну справу стосовно позивача.
Ухвалою ВРЮ від 5 серпня 2016 року було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_8
20 вересня 2016 року дисциплінарна секція ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу стосовно позивача, рекомендувала ВРЮ притягнути ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
За результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної членом ВРЮ ОСОБА_10 за скаргою ОСОБА_9 на дії судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_8 та висновку дисциплінарної секції ВРЮ від 20 вересня 2016 року, ВРЮ 27 вересня 2016 року прийняла Рішення.
Підставами для прийняття Рішення стали висновки ВРЮ, зроблені за результатами аналізу зібраних матеріалів, які свідчили про те, що хоча наведені у скарзі ОСОБА_9 доводи про незаконне позбавлення її доступу до правосуддя в ході перевірки не знайшли свого підтвердження, але постановлена суддею ОСОБА_8 ухвала від 18 квітня 2016 року не містить належних мотивів відхилення зазначених у касаційній скарзі аргументів, а дії судді при її постановленні мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI.
Зазначене порушення, на думку ВРЮ, вчинене суддею ОСОБА_8 внаслідок недбалості. Обставин, що вказували б на умисність дій судді, у ході проведення перевірки та розгляду дисциплінарної справи не встановлено. Водночас суддя з високим рівнем кваліфікації, яким є ОСОБА_8, повинен був знати про вимоги закону щодо необхідності наведення належних мотивів стосовно суті спору в будь-якому судовому рішенні та про відповідальність за недотримання цієї вимоги.
Вищий адміністративний суд України постановою від 8 листопада 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення ВРЮ від 27 вересня 2016 року № 2940/0/15-16 про притягнення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження. Вирішено питання щодо судового збору.
Вищий адміністративний суд України, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що під час прийняття ВРЮ Рішення не встановлено вчинення ОСОБА_8 дій, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI , що свідчить про протиправність притягнення ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності та є підставою для скасування відповідного рішення.
Відповідно до частини першої —статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .
До того ж у своєму рішенні суд зазначив, що оскільки ВРЮ не довела правомірність прийнятого Рішення, то позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення підлягають задоволенню, а спірне Рішення — визнанню незаконним та скасуванню.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник ВРП заяву підтримала та навела доводи на її обґрунтування.
Представники позивача, вважаючи оскаржуване рішення Вищого адміністративного суду України законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві та запереченнях до неї доводи, вважає, що заява ВРП підлягає задоволенню з таких підстав.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті , частина друга статті 19 Конституції України ).
Відповідно до статті 37 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Частинами другою та третьою статті 93 Закону № 2453-VI встановлено, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи — через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування — через своїх представників. Вища кваліфікаційна комісія суддів України і ВРЮ затверджують та розміщують на офіційному веб-порталі судової влади зразок скарги (заяви) щодо поведінки судді.
Відповідно до частин першої та другої статті 95 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення. За зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Така перевірка проводиться у порядку, встановленому цим Законом.
Підставами для застосування можливого дисциплінарного стягнення за вказаними відповідачем мотивами у Рішенні визначено підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI .
Згідно із підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
У мотивувальній частині ухвали від 18 квітня 2016 року суддя ОСОБА_8. зазначив, що «обґрунтування даної касаційної скарги ОСОБА_9 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки матеріалів справи. Наведені у касаційні скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення також не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності із статтями 225-227, 229 КАС України є підставами для зміни та скасування судом касаційної інстанції судового рішення».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 КАС ухвала суду касаційної інстанції включає, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положень закону, яким він керувався.
Суд касаційної інстанції зобов’язаний викласти у мотивувальній частині ухвали свої міркування щодо правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій матеріальних та процесуальних норм і послатися на закон, котрим керувався при постановленні ухвали.
Відхиляючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції повинен навести в ухвалі конкретні обставини і факти, що спростовують наведені у касаційній скарзі доводи. Не допускається саме лише посилання на їх обґрунтованість, недостатність, безпідставність.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Однак, як убачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року, у мотивувальній частині цієї ухвали не міститься навіть такого посилання.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що ВРЮ дійшла правильного висновку, що постановлена суддею ОСОБА_8 ухвала від 18 квітня 2016 року не містить належних мотивів відхилення наведених у касаційній скарзі ОСОБА_9 аргументів, а дії судді при її постановленні мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI, та, приймаючи рішення про притягнення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження, ВРЮ діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.
З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.
Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву Вищої ради юстиції задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 27 вересня 2016 року № 2940/0/15-16 про притягнення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Б. Прокопенко
Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда
Поделиться:
Нет комментариев