ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ РОЗ’ЯСНИВ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПІДВІДОМЧОСТІ СПОРІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВІДЧУЖЕННЯМ ЧАСТКИ В СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ТОВАРИСТВА
Судами розглядалась справа за позовом фізичної особи-підприємця до фізичних осіб про стягнення грошових коштів на підставі договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Позивач вказував, що йому передано право вимоги до боржника за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. Відповідача було сповіщено про укладення договору про відступлення права вимоги, а також поінформовано про надання майнової поруки за виконання ним грошового зобов’язання, визначеного умовами договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. Відповідач не виконав належним чином своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Відповідачі звернулись до суду із зустрічними позовами про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі та про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.
Суд першої інстанції позов задовольнив, а у задоволенні зустрічних позовів відмовив.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановив ухвалу про закриття провадження в справі в цій частині.
Суд виходив з того, що між сторонами існують корпоративні правовідносини, тому в цій частині справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства як відчуженої сукупності корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з участю особи в товаристві, не змінює статусу такого договору.
З таким рішенням погодився і ВССУ.
Верховний суд України не погодився з таким визначенням підвідомчості справи, скасував рішення судів та направив справу для нового апеляційного розгляду.
ВСУ роз’яснив, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України.
Так, корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в межах корпоративних відносин.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Суд вказав, що оскільки між сторонами виник спір не з корпоративних правовідносин, позивач не є учасником товариства, звернувся до суду за захистом своїх майнових прав, то такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В правовій позиції, висловленій у справі, ВСУ зазначив, що спір щодо грошових коштів, що підлягають сплаті за умовами діючого цивільно-правового договору, тобто щодо виконання грошового зобов’язання не стосується захисту позивачем своїх прав, пов’язаних з процедурою реалізації корпоративного права, а стосується захисту позивачем своїх майнових прав, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (постанова від 31.05.2017 у справі № 6-703цс17).
Поделиться:
Нет комментариев